–озлука заради л≥та

ћинають кв≥ти хай зима мине
нехай минають швидше парасол≥
¤ вже давно наповнена дощем
дощем ≥ сн≥гом
см≥шно наче сумно
вс≥ пори року р≥зн≥ ≥ однаков≥
так≥ ¤к ми - однаков≥ ≥ р≥зн≥
дерева що торкалис¤ руками
до наших рук що до г≥лок торкались
а ми не знали до сих п≥р не знаЇм
чи розмовл¤Ї м≥ж собою лист¤
а ми тепер чомусь не розмовл¤Їм
пожовкл≥ фотограф≥њ збираЇм
соб≥ в кишеню часу
часу мало
а перед нами знову ц≥ла в≥чн≥сть
≥ знову ми н≥куди не встигаЇм
≥ ¤к завжди себе не пам'¤таЇм
минають кв≥ти ≥ зима минаЇ