Віхола

Мовчу про те, що я тебе люблю
Метелик снігу залітає в очі
У власні сни великий крок роблю
І навпіл розрізаю сонні ночі

Я не дійду до неба без крила
Твої зірки позичені на вічність
Мої долоні жалять як бджола
А мить не прикрашає лаконічність

На сто частин наш соняшник надій
Розсиплеться по сонячному плесу
Ти поглядом слова оці зігрій
Хоча б за те що знаєш поетесу