***

ќч≥ маршруток
байдуже спостер≥гають
за стомленим хлопчиком на узб≥чч≥,
що не маЇ н≥ ≥мен≥, н≥ значенн¤, н≥ числа.
ќч≥ маршруток
уважно сл≥дкують
за плином смуг на асфальт≥,
≥ н≥що ≥нше њх не ц≥кавить.
–ухаютьс¤ соб≥ своњм заданим напр¤мком
не маючи н≥ бажанн¤, н≥ спроби, н≥ можливост≥
його порушити.
—кал≥чен≥ люди кайданами напр¤мк≥в
тихо вар¤тьс¤ в њхн≥х шлунках
≥ плат¤ть хрумк≥ пап≥рц≥
за право вийти зв≥дтам.
ј п≥сл¤ того,
вс≥ у шлунковому соц≥, та все ж задоволен≥
виход¤ть на потр≥бн≥й зупинц≥
≥ ос≥дають
кожен в своњй кельњ
свого власного смутку ≥з присмерком щаст¤
(можливо).
ћаршрутки теж засинають до наступного ранку,
щоб тод≥ знову вийти на полюванн¤
≥ ковтати, ковтати, ковтати
≥ дивитись, дивитись, дивитись
≥ хрумт≥ти, хрумт≥ти, хрумт≥ти
а пот≥м повол≥
в≥дпускати з себе розб≥жн≥сть напр¤мк≥в
до наступного вечора.

26.09.02