Нічний Львів

Ніч. Ліхтарі. Незграбні тіні перехожих,
Що поспішають до своїх домівок.
А я стою і дивуюсь з несхожих,
Але рідних мені львівських бруківок.

Я блукаю по парку. Сама.
А за деревом, можливо, злодюга.
На ратуші дзвін виграва, -
Не боюсь я тебе, львівський катюга.

Вийду у центр. Зустріну студентку,
Що із запізненням біжить на гулянку.
Та я не зважатиму. Піднімуся вгору -
Й оглядатиму тебе з Високого Замку.

Скоро світатиме. Прийде новий день
Сповнений клопотів, чвар та любові.
Я житиму далі. І повторятиму щодень -
Я люблю тебе, нічний мій Львове!